САЙТ
ВЧИТЕЛЯ БІОЛОГІЇ
Добряк Л.М.

 

ЗАРОДЖЕННЯ І РОЗВИТОК ЖИТТЯ НА ЗЕМЛІ




ЗАРОДЖЕННЯ  І  РОЗВИТОК  ЖИТТЯ  НА  ЗЕМЛІ

Тема  уроку:  Зародження  і  розвиток  життя  на  Землі.

Мета  уроку: 

 Навчальна: поглибити знання учнів про зародження  життя на Землі  через ознайомлення з основними  гіпотезами і догмою, з основними  змінами  які  відбувалися  на Землі, із поверхнею Землі на різних етапах її  формування;

Розвивальна: розвивати інтерес до історії рідної планети, навички самоконтролю, уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки.

Виховна: виховувати бережне ставлення до навколишнього середовища, культуру мислення, почуття колективізму, екологічну культуру.

Тип уроку:  вивчення нового матеріалу. 

Методи роботи на уроці: урок тележурнал,  урок-диспут.

Обладнання: комп’ютерний комплекс, інформаційний матеріал з Інтернету, презентація на тему: Зародження  і  розвиток  життя  на  Землі,

Хід  уроку

І.  Оргчастина.

ІІ.  Мотивація  навчальної  діяльності.

  1. Що таке життя?
  2. Що ви  знаєте  про  його  початок?
  3. Чому  на  вашу  думку  людина  повинна  знати  історію  розвитку  життя  на  Землі?

ІІІ.  Актуалізація  опорних  знань.

  1. Що  ви  знаєте  про  походження  життя на  Землі?
  2. Які  існують  версії?
  3. До  якої  ви  більш  схильні  і  чому?

ІУ.  Засвоєння нових знань.

Для  проведення  уроку  учні-учасники  діляться  на  3  групи:

А)  Опоненти  І.

Б)  Опоненти  ІІ.

В)  експерти.

Умови:

  1. 1.     Перша  група  опонентів  знайомить  присутніх  з  тою  чи  іншою  гіпотезою  про  походження  життя  на  Землі,  при  потребі  відстоює  цю  думку.
  2. 2.     Друга  група  заперечує  цю  гіпотезу,  використовуючи  фактичний  матеріал.
  3. 3.     Експерти  роблять  висновки  з  виступів  опонентів.

Викладач:  Що  таке  життя?  Чим  живе  відрізняється  від  неживого?  Як  виникло  життя  на  Землі?  Як  відбувався  його  розвиток?  Ці  питання  з  давніх - давен  цікавлять  людей.

      Навколо  питання про  суть  життя  завжди  точилася  гостра  боротьба  між  матеріалізмом  і  ідеалізмом,  між  наукою  і  релігією.

      Матеріалісти вважають, що основу світу становить матерія-об’єктивна реальність,  яка  існує  незалежно від  свідомості  і  дана  людині  в  її  відчуттях.     Вони  пояснюють  усі  явища,  в  тому  числі і життя, виходячи з властивостей  матерії,  намагаючись  зрозуміти  світ,  виходячи  з  нього  самого.

       Ідеалісти  пояснюють  явища природи дією надприродних, непізнаваних ідей. Матерію  вони  вважають  нездатною до розвитку, тому і життя розглядають як прояв якогось  нематеріального начала - «душі», «всесвітнього Духа», «життєвої сили»,  «божественного розуму», якого не можна пізнати.  Це начало, за міркуванням  ідеалістів, становить суть життя.

      На  сьогоднішньому уроці  вам пропонується ознайомитися з донауковими  уявленнями про виникнення життя, сучасними науковими даними про життя,  про історію розвитку Землі, як планети та процеси виникнення і розвитку життя на ній.

      Питання про розвиток  життя на Землі має не лише світоглядне значення, а також величезне значення у розвитку природознавства в цілому, для керування процесами  життя в інтересах людини.

     Прогресивний англійський вчений Джон Берна, автор книжки «Виникнення  життя» писав:  «Головний  практичний  мотив  для  вивчення  виникнення  життя  полягає  в тому, що б цього ми незможемо зрозуміти сучасне життя іне зможемо керувати ним.» 

Тележурнал

Проводиться  у формі  телеогляду  новин  науки.

За  столом  двоє  телеведучих:

І  телеведучий:  Доброго  дня  шановні  телеглядачі.  Вашій  увазі  пропонується    чергова сторінка нашого тележурналу«Новини  науки».Розділ - біологія. Тема «Зародження життя  на  землі».

І  телеведучий:  Сьогодні при  допомозі  наших  кореспондентів  ми  спробуємо  дати  відповідь на запитання, яке цікавить багатьох з вас:«Як зародилося життя на Землі?»

     Уяви щодо виникнення Землі і життя на ній, та і в усьому Всесвіті, різноманітні і далеко не достовірні.  Що  може  нам  сказати  про  це  наш  кореспондент  Настя. 

Настя,  доброго  дня!  Що  думають  вчені  про  виникнення  життя  на  Землі?

Настя:   Згідно з теорією стаціонарного стану, Всесвіт існував вічно. Згідно з іншими гіпотезами, Всесвіт міг виникнути із згустку нейтронів внаслідок «Великого вибуху», народився в одній з чорних дір, або ж був створений Творцем. З виключно філософської точки зору, наука не може спростувати тезу про божественне створення Всесвіту, тому що саме поняття «доказу» може трактуватися дуже відмінно від прийнятого у сучасній науці.

      Серед безлічі ненаукових уяв про виникнення життя на Землі основні  -   це:

життя було створене надприродною істотою в певний час (креаціонізм)

життя виникало неодноразово з неживої речовини (мимовільне зародження)

життя існувало завжди (теорія стаціонарного стану)

життя занесене на нашу планету ззовні (панспермія)

життя виникло з неживої природи в результаті біохімічних процесів (еволюція)

   І телеведучий:  Отже,  першою  була  уява,  що  життя  було  створене  надприродною  силою.  Як  же  трактують  свою  думку  креаціоністи?  Зараз  ми  довідаємося  про  це  у  нашого  кореспондента  Ані.  Аня?

Аня:  Креаціоністи  впевнені,  що життя виникло  внаслідок  якогось зверхприродного явища  в минулому; цієї догми притримуються послідовники більшості релігійних вчень (особливо  християни, мусульмани, іудеї). Ніяких наукових підтверджень цій точці зору  немає:  в  релігії  істина  постигається  через  божественне  одкровення  і віру. Процес створення світу мислиться як такий, що мав місце лише один раз і недоступний  для  спостереження.  Цього  достатньо,  щоб  винести  цю  концепцію  за  рамки  наукових  досліджень.

ІІ  телеведучий:  Наступна  теорія  -  це  теорія  спонтанного  зародження  життя  на  Землі.  В  чому  її  суть?  Чим  відрізняється  від  попередньої?  Звернемось  до  нашого  кореспондента  Альони. 

Альона,  коли  і  як  виникла  теорія  спонтанного  зародження  життя  на  Землі?

Альона:  Теорія спонтанного зародження виникла  в  древньому  Китаї.  Вавілоні  і  Греції  як  альтернатива  креаціонізму,  з  яким  вона  співіснувала.  Прихильником  цієї  теорії  був  і  Аристотель.  Її  наступники  вважали,  що  певні  речовини  містять  «активне  начало»,  яке  при  відповідних  умовах  може  утворити  живий  організм. Одним  з  експериментів,  який  нібито  підтверджував  цю  теорію,  був  експеримент  Ван  Гельмінта,  в  якому  у  цього  вченого за  3  тижні  із  брудної  сорочки  і  жмені  пшениці  в  темній  шафі,  з’явилися  миші.  Відкриття  Левенгуком  мікроорганізмів  додало  їй  нових  прихильників.  Однак  старанні  і  акуратні  експерименти,  поставлені  Франческо  Реді,  Ладзаро  Спаланціані  і  Луї  Пастером,  поставили  хрест  на  теорії  спонтанного  зародження.

І  телеведучий:  Думаю  вам,  шановні  телеглядачі,  як  і  нам  з  Андрієм,  зрозуміла  суть  перших  гіпотез.  Та  особливе  зацікавлення  викликає  теорія  панспермії,  в  якої  сьогодні дуже  багато  прихильників.  Чому  ця  гіпотеза  так  цікавить  наших  сучасників?

Наш  кореспондент    Ксенія  на  зв’язку.

Ксюшо,  ти  можеш  нам  розповісти,  про  що  говорять  панспермісти?

На  знайдених  в  Антарктиді  метеоритах,  знайдено  об’єкти,  які  можна  індефікувати,  як  сліди  життєдіяльності  мікроорганізмів  із  космосу.

Ксенія:  Прихильники  теорії  панспермії  вважають,  що  життя  на  Землю  занесене  зовні  з  метеоритами,  кометами,  або  навіть  НЛО.  Шансів  виявити  життя  в  межах  Сонячної  системи  (не  враховуючи  Землю)  майже  немає,  однак,  цілком  ймовірно,  що  життя  могло  виникнути  біля  якоїсь  іншої  зірки.  Астрономічні  дослідження  показали,  що  в  склад  деяких  метеоритів  і  комет  входять  органічні  сполуки  (  в тім  числі  і  амінокислоти),  які  могли  б  зіграти  роль  «насіння»  при  попаданні  на  Землю.  Однак  докази  панспермістів  не  дають  відповіді  на  питання,  звідки  взялося  життя  в  інших  світах.

 

ІІ  телеведучий:  І все ж Настя, я  напевне  знаю,  що  найбільше  прихильників  серед  вчених  має  теорія  біохімічної  еволюції. 

      За цією теорією, коли Земля , яка сформувалася з холодної газопилової маси,  внаслідок радіоактивних  процесів перетворилася у розплавлену масу, то сполуки  важких  металів  опустилися  в її  глибину,  сполуки середньоважких  зосередились  у  середніх  шарах,  а  найбільш  легких -  на  поверхні.  Таким  чином  на  поверхні  Землі,  в  її  атмосфері  з’явилися  вода  і  метан,  вуглекислий  газ  і  аміак,  ціанистий  і  молекулярний  водень,  азот.

      З  вченими,  прихильниками  цієї теорії  спілкувалася  наш  кореспондент  Анжела . 

Анжело,  як  ти  нас  чуєш? 

Анжела:  Добре  Андрію.      Цілком  ймовірно,  що  умови,  які  були  на  Землі  в  перші  півтора  мільярда  років,  були  подібні  до  тих,  які  були  виявлені  на  поверхні  Венери  (t -280ºС,  вся  вода  у  вигляді  пари).  Коли  ж  температура  знизилась, почались  зливи,  які  йшли  протягом  тисячоліть.  Вода  поступово  заповнила  всі  западини,  утворюючи  моря  і  океани.  Але  земна  кора  була  ще  досить  крихка  і  крізь  неї  виривалася  з  вибухами  розжарена  лава.  При  цьому  карбіди  металів  реагували з  водою,  утворюючи  вуглеводні,  які  й  стали  вихідним  матеріалом  для  утворення  різноманітних  органічних  речовин.  Озону  у  атмосфери  тоді  ще  не  було,  тому  ультрафіолетові  промені  вільно  проникали  на  Землю.  Грози  були  часті  і  дуже  сильні,  У  поверхню  Землі  безперервно  били  електричні  розряди.  Висока  температура  розжареної  лави,  промені  і  грозові  електричні  розряди  були  потужним  джерелом  енергії,  що  викликала  різноманітні  хімічні  реакції,  в  які  вступали  вуглеводні.  Так  відбувався  перший  ступінь  виникнення  життя  на  Землі  -  небіологічний  синтез  органічних  речовин  з  неорганічних.  Далі  я  передаю  мікрофон  Олегу,  який  разом  зі  мною  спілкувався  з  цими  вченими.

Олег:  Найбільш  складною  проблемою  в  сучасній  теорії  еволюції  є  перетворення  складних  органічних  речовин  в  прості  живі  організми.  Мабуть,  білкові  молекули,  притягуючи  молекули  води, утворювали  колоїдні  гідрофільні  комплекси. Подальше  злиття  таких  комплексів  один  з  одним  привело  до  відділення  таких  комплексів  від  води.  На  межі  між  коацерватом  і  середовищем  розміщувались  молекули  ліпідів  -  примітивна  клітинна  мембрана.  Припускалось,  що  колоїди  могли  обмінюватись  молекулами  з  навколишнім  середовищем  і  нагромаджувати  певні  речовини. Нуклеїнові  кислоти,  які  теж  при  цьому  утворювалися,  «навчились  запам’ятовувати»  послідовність  амінокислот,  які  знаходилися  з  ними  в  парі.  У  випадку  випадкового  руйнування,  вони  могли  швидко  відновити  білок,  що  забезпечило  здатність  протоорганізмів  до  самовідновлення.

      Деякі  вчені  вважають,  що  першими  організмами  були  не  гетеротрофи,  а  хемотрофи,  які  забезпечували  свою  життєдіяльність  за  рахунок  окисно-відновних  хімічних  реакцій.  Виділення  молекулярного  кисню  охолоджувало  організми,  що сприяло  їх  збереженню,  а  вуглеводи,  які  при  цьому  утворювалися,  використовувалися  для  росту  протоорганізмів.  Однак  багато  вчених  скептично  відносяться  до  цієї  гіпотези. «Мысль о возникновении живого в результате описанных выше случайных взаимодействий молекул так же нелепа, –кажуть  вони, – как и утверждение о том, что торнадо, пронёсшееся над кучей мусора, способно собрать из неё «Боинг-747».

І  телеведучий:  Але більшість  вчених  вважають, що  першими  живими  організмами  на  Землі  були  одноклітинні  прокаріоти,  схожі  на  сучасних  архебактерій.  Чи  це  так?

Анжела:   У  питанні  походження  еукаріот  є  також  багато незрозумілого.  Одні  притримуються  симбіотичної  гіпотези, згідно  якої  еукаріотична  клітина  з’явилася  шляхом  симбіозу  декількох  прокаріотичних  клітин,  що  проникли  в  клітину  -  господаря.  Прибічники  другої,  аутогенної  гіпотези  вважають,  що  одноклітинні  еукаріоти  утворилися  шляхом  ускладнення  і  диференціації прокаріот.

 

 

Мікродиспут

ІІ  телеведучий:  А  зараз  вашій  увазі,  шановні  телеглядачі  пропонується  продовження  нашої  теми,  але вже  у  формі  диспуту,  в  якому  візьмуть  участь  групи  опонентів,  які  спробують  відстоювати  свою  точку  зору  на  виникнення  життя  на  Землі.  Що  ж,  давайте  послухаємо  їх.  А  по  завершенні  диспуту,  ви  те  ж  зможете  висловити  свою  думку  через  голосування  за  одну  з  гіпотез.

1-й  учасник  диспуту:  У Біблії,  яку  віруючі  вважають  священною  книгою  записано,  що  Бог  створив  Землю  за  шість  днів.  Спочатку  він  створив  небо  та  землю,  потім  -  рослини,  сонце,  зорі,  риб,  птахів,  звірів  і,  нарешті,  людину.  І  все  це  було  створено  за  велінням  Бога.  Цей  погляд  на  походження  життя,  на  існування  «душі»  властивий  усім  народам,  навіть  тим,  що  жили  ізольовано  від  інших.

2-й  учасник  диспуту(опонент):  Але  цей  міф  виник лише на    основі  спостережень  над  значенням  слова  в  діяльності  людей.  Скаже  людина:  «Подай  сокиру»  і  їй  подають  сокиру.  А  уявлення  про  душу  (дух),  як  носія  життя  пішло  від  того,  що  за  спостереженнями,  життя  припиняється,  коли  припиняється  дихання,  коли  «вийде  дух  з  людини».

І  телеведучий:  А  що  скажуть  наші  шановні  експерти?

1-й  експерт:  Проблема  виникнення  життя  та  пізнання  його  суті  здавна  хвилювала  не  лише  вчених,  але  й  широкі  верстви  населення.  Однією  із  основних  догм  ( положення,  яке  потребує  віри,  без  будь-яких  доказів)  усіх  релігій  є  створення  життя  божественною  нематеріальною  силою.  Віра  в  Бога  є  особистою  справою  кожної  людини  і  має  назву  свобода  совісті.

ІІ  телеведучий:  З  релігійних  уявлень  про  загальне надприродне  начало,  яке  створило  світ  і  керує ним,  тобто  про  Бога,  а  також  уявлення  про  духовну,  надприродну  суть  усього  живого,  перейшло  до  ідеалістичної  філософії,  яка  по суті  є  наукоподібним  продовженням  релігійних  уявлень.

3-й    учасник  диспуту:  Засновником  ідеалістичної  філософії  був  давньогрецький  філософ  Платон,  який  жив  у 427-347  роках  до  н.е.  Він  сформулював  вчення  про  те,  що  матерію,  з  якої  складаються  живі  істоти,  оживляє  безсмертна  душа.

4-й  учасник  диспуту(опонент)  Це  і  не  дивно,  адже  людина  створює  різні  речі  так,  що  спочатку  вони  виникають  в  її  уяві,  в  свідомості,  а  потім  матеріалізуються  в  дійсності.  Платон  просто  переніс  процеси,  які  відбуваються  в  діяльності  людини,  на  всю  природу.

І  телеведучий:  Слово  вам,  шановний  експерт.

2-й  експерт:  До  ідеалістичних уявлень  призвело  недосконале,  обмежене  розуміння  причинного  зв’язку  в живій   природі.

ІІ  телеведучий:  Теорія спонтанного зародження  була поширена в древньому Китаї, Вавілоні і Єгипті як альтернатива креаціонізму, з яким вона співіснувала.                                                                                                               Арістотель(384—322 до н. е.), якого часто називають засновником біології, дотримувався теорії спонтанного зародження. На основі власних спостережень він розвивав цю теорію далі, пов'язуючи всі організми в безперервний ряд — «сходи природи» (scala naturae).  Цим твердженням Аристотель підтримав більш раннє висловлювання Емпедокла про органічну еволюцію.

5-й  учасник  диспуту:  Згідно з гіпотезою Арістотеля про спонтанне зародження, певні «частки» речовини містять деякий «активний зародок», який при відповідних умовах може утворити живий організм. Арістотель мав рацію, вважаючи, що цей зародок міститься в заплідненому яйці, але помилково вважав, що він є в сонячному світлі, твані і гнилому м'ясі.

6-й учасник диспуту(опонент): Однак,  з поширенням християнства, теорія самозародження була не в пошані; її визнавали   хіба  що  тільки  ті, хто вірив в чаклунство.

5-й  учасник: Але ця ідея   все  ж  продовжувала існувати хоча  десь  і  на задньому плані протягом ще багатьох віків. Ван Гельмонт (1577 1644), вельми знаменитий і вдалий вчений, описав експеримент, в якому він нібито створив за три тижні мишей. Для цього потрібні були брудна сорочка, темна шафа і жменя пшениці. Активним зародком він вважав людський піт.

6-й  учасник:  Однак   у 1688 р. італійський біолог і лікар Франчесько Реді, що жив у Флоренції, підійшов до проблеми виникнення життя більш суворо і піддав сумніву теорію спонтанного зародження. Реді встановив, що білі черв'ячки, що з'являються на гниючому м'ясі — личинки мух. Провівши ряд експериментів, він отримав дані, які підтверджували думку про те, що життя може виникнути тільки з попереднього життя (концепція біогенезу).

5-й  учасник:  Але  ці експерименти,  не призвели до відмови від ідеї самозародження, і хоч вона дещо відійшла на задній план, все  ж  продовжувала залишатися головною теорією в неклерикальному середовищі.

      У той час як експерименти Реді, здавалося б, спростували теорію спонтанного зародження, перші мікроскопічні дослідження Антоні ван Левенгука посилили цю теорію стосовно мікроорганізмів. І  хоча  сама  Левенгук не вступав в суперечки між прихильниками біогенезу і спонтанного зародження, однак його спостереження під мікроскопом залишали спадок обом теоріям і, зрештою, спонукали інших вчених поставити експерименти для розв'язування питання про виникнення життя шляхом спонтанного зародження.

6-й  учасник:  А  хіба  нічого  не  говорить  той  факт, що коли   у 1860 р. проблемою походження життя зайнявся Луї Пастер, він показав, що бактерії існують всюди і що неживі матеріали легко можуть бути заражені ними, якщо їх належно не простерилізувати. Яскравим  доказом  є  проведений  ним  дослід: він налив  м’ясний  бульйон  у  кілька  склянок  з  довгими  вузькими  шийками,  загнутими  трьома  колінами.   Тепер  повітря  проходило  до  поживного  середовища  вільно,  а  мікроби  проникнути  а  нього  не  могли,  вони  осідали  в  зігнутих  частинах  склянки.  У  всіх  трьох  посудинах  протягом  кількох    місяців  бульйон  залишався  стерильним.  Але  досить  було  одну  з  відкритих  посудин  повернути  так,  щоб  бульйон  у  ній  обмив  найнижче  коліно,  і  в  ній  починалось  гниття,  тобто  процеси  розмноження  і  життєдіяльності  мікроорганізмів. 

Пастер довів справедливість теорії біогенезу і остаточно спростував теорію самозародження.

І  телеведучий:  А  зараз  послухаємо  експерта.

Експерт: Як  Пастер,  так  і  багато  інших  вчених, прийшли  до  думки, що  живе  не  може  виникнути  з  неживого  ніде  і  ні  за  яких  умов.  Спалланціані  і  Пастер  створили  наукову  основу  для  запровадження  стерилізації  хірургічних  інструментів  та  пов’язок,  шо  зменшило  смертність  після  хірургічних  операцій,  а  також  для  розвитку  консервної  промисловості.

ІІ  телеведучий: Однак підтвердження теорії біогенезу породило іншу проблему. Якщо для виникнення живого організму необхідний інший живий організм, то звідки ж узявся  найперший живий організм?

7-й  учасник:  Це  може  пояснити  теорія стаціонарного стану.  Згідно з цією теорією, Земля ніколи не виникала, а існувала вічно, вона завжди здатна підтримувати життя, а якщо і змінювалася, то дуже мало. Види також існували завжди.

8-й  учасник  (опонент):   Однак  оцінки віку землі сильно варіювали — від приблизно 6000 років за розрахунками архієпископа Ашера. до 5 млрд. років за сучасними оцінками, заснованими на обліку швидкостей радіоактивного розпаду.

7-й  учасник:  Але  більш довершені методи датування дають все більш високі оцінки віку Землі, що дозволяє прихильникам теорії стаціонарного стану вважати, що Земля існувала вічно. Згідно з цією теорією, види також ніколи не виникали, вони існували завжди і у кожного виду є лише дві альтернативи — або зміна чисельності, або вимирання.

8-й  учасник (опонент):  Але  ж   наявність або відсутність певних викопних залишків може вказувати на час появи або вимирання того або іншого виду.

7-й  учасник: Я  більш  схиляюсь  до  думки  більшості  вчених  про  те.  що,  палеонтологічні дані  свідчать  просто  про  збільшення чисельності, міграції в місця сприятливі для збереження залишків.

І  телеведучий:  Питання,  як  бачимо  дуже  спірне.  Може  нам  допоможуть  експерти?

Експерт:Велика частина доказів на користь цієї теорії пов'язана з такими незрозумілими аспектами еволюції, як значення розривів в палеонтологічному літописі, і вона найбільш детально розроблена саме в цьому напрямку.

ІІ  телеведучий:  Але  існує  ще  теорія панспермії,  яка не пропонує ніякого механізму для пояснення первинного виникнення життя, а висуває ідею про її неземне походження. Тому її не можна вважати теорією виникнення життя як такою; вона просто переносить проблему в якесь інше місце Всесвіту.

9-й  учасник:  Теорія панспермії стверджує, що життя могло виникнути один або декілька разів в різний час в різних частинах Галактики або Всесвіту. Для обґрунтування цієї теорії використовуються багаторазові появи НЛО, наскельні зображення предметів, схожих на ракети і «космонавтів», а також повідомлення про нібито зустрічі з інопланетянами.

10-й  учасник(опонент): Однак  радянські і американські дослідження в космосі дозволяють вважати, що імовірність виявлення життя в межах Сонячної системи нікчемна.

9-й учасник: Та  вони  і не подають ніяких відомостей про можливе життя поза цією системою. При вивченні матеріалів метеоритів і комет в них були виявлено різноманітні «попередники живого» — такі речовини, як ціаногени, синильна кислота і органічні сполуки, що можливо зіграли роль «насіння», що падало на голу Землю. З'явився ряд повідомлень про знаходження в метеоритах об'єктів, що нагадують примітивні форми життя.

10-й  учасник(опонент): Однак докази на користь їх біологічної природи поки не здаються вченим переконливими.

9-й  учасник:  А  що  можна  заперечити  на  те,  що  на  початку  ХХст.  Шведський  вчений  Арреніус,  не  визнаючи   гіпотезу  Гельмгольца  про  занесення  життя  на  Землю  з  метеоритами,  висунув  припущення,  що  зачаток  живих  істот  могло  занести  силою  тиску  світлового  променя.

10-й  учасник(опонент):  Але  ж  згодом  було  доведено,  що  це  неможливо,  тому  що  короткі  ультрафіолетові  промені,  яких  багато  за  межами  земної  атмосфери,  знищили  б  будь-які  зачатки  живого.  І  в  наш  час  з’являлися  сенсаційні  повідомлення,  про  знаходження  в  метеоритах  залишків,  які  нагадують  водорості,  та  після  ретельної  перевірки  ці  повідомлення  спростовувались.

9-й  учасник:  А  ост  за  гіпотезою  Арреніуса  спори  прокаріот  (цисти)  можуть,  не  втрачаючи  здатності  до  відновлення  життєдіяльності,  витримувати  перебування  у  вакуумі  при  температурах,  близьких  до  абсолютного  нуля  (-273ºС),  жорстке  радіаційне  та  ультрафіолетове  випромінювання,  тобто  умови  космічного  простору.  Вони  легко  досягають  верхніх  шарів  атмосфери  і  завдяки  мізерній  власній  масі  можуть  звідти  потрапляти  у  відкритий  космос.

10-й  учасник (опонент):  Згоден,  ця  ідея  має  сьогодні  велику  популярність  серед  землян.  Адже  не  секрет,  що   прихильники теорії панспермії вважають, що життя занесене інопланетянами заради експерименту, і що зараз іноземні істоти спостерігають за життям і розвитком людства.

І  телеведучий:  Цікава  картина  зародження  життя  на  Землі!  Мене  вона  зацікавила?  А  вас,  шановні  експерти?

Експерт:  Ніхто  не  заперечує  можливості  існування  життя  на  інших  планетах,  але  занесення  його на  Землю  нічим  не  доведено.  Більше  того,  це  не  розв’язує  суті  питання,  бо  залишається  невідомим,  як  виникло  життя  на  тих  планетах,  з  яких  воно  потрапило  на  Землю.

 

ІІ  телеведучий:  Існує  ще  одна  теорія – теорія  біохімічної  еволюції,  яка  має  найбільше  прихильників  серед  сучасних  вчених.

11-й  учасник: Згідно  цієї  теорії Земля виникла  близько  5  млрд  років  тому  і  температура  на  її  поверхні  була  дуже  висока.  Поступово  з її  охолодженням  утворювалась  тверда  поверхня  -  літосфера.   Атмосфера,  яка  складалась  з  легких  газів  (водню,  гелію)  не  могла  утримуватись  ще  не  досить  щільною  Землею  і  вони  замінювались  більш  важкими  сполуками:  водяною  парою,  вуглекислим  газом,  аміаком  і  метаном.  Після  того,  як  температура  знизилась  (менше  100ºС),  водяна  пара  почала  конденсуватись,  утворюючи  світовий  океан.  В  цей  час  і  почали  утворюватись  складні  органічні  речовини;  енергію  для  цього  давали  грозові  розряди  і  інтенсивна  ультрафіолетова  радіація.  Нагромадженню  цих  речовин  сприяли  відсутність  живих  організмів – споживачів  органічних  речовин – і  головного  окисника  -  кисню.

      В дослідах  Міллера  і  Опаріна  із  вуглекислоти,  аміаку,  води,  метану,  водню  в  умовах,  близьких  до  атмосфери  молодої  Землі,  вдалось  синтезувати  амінокислоти,  нуклеїнові  кислоти  і  прості  цукри,  які утворювали  скупчення,  відокремлені  від  води  поверхнею  розділу  -  коацерватні  краплини,  які  існували  досить тривалий  час.

12-й  учасник  (опонент):  Але  ж  нічого,  що  нагадувало  б  живих  істот,  вченим  більше  ніж  за  60  років  експериментів  здобути  подібним чином  не  вдалось.

11-й  учасник:  Однак,  незважаючи  на  це,  гіпотеза  Опаріна- Холдейна  стверджує,  що  коацерватні  краплини  якимось  чином  перетворились  на  доклітинні  живі  організми,  від  яких  виникли  прокаріоти.

12-й  учасник (опонент):  Отже,  абіогенез  у  минулому  Землі,  як  спосіб  виникнення  життя,  довести  не  вдалось?

І телеведучий:Мене майже переконали. А  вас,  шановні  експерти?

Експерт: Гіпотеза  Опаріна  має  багато  прихильників,  але  і  багато  противників.  Але  їх  теорії,  жодна  з  них,  не    підтверджуються  експерементально.. Тому  теорія  академіка О.І.Опаріна продовжує залишатися основною теорією виникнення життя.

Викладач:  Отже,  ми  сьогодні  познайомилися  з  основними  поглядами  на  походження  життя на  Землі.  Погодьтесь,  матеріал  досить  цікавий.  І  я  думаю,  вас  він  теж  зацікавив.  Може  у  вас  є  запитання?

Запитані  із  залу:  Чи  можливе  життя  на  інших  планетах?

Викладач:  Чи  можливе  життя  на  інших  планетах  з  іншим  ніж  на  Землі  хімічним  складом  живих  істот?  Чи  може  хто  нам  про  це  сказати? (В  залі  один  з  учнів,  який  підготував  завчасно  цей  матеріал,  піднімає  руку).

Добре.  Отже  ми  запросимо  нашого  товариша  до  слова.

Учень:    Дослідження  останніх  років  свідчать,  що  розвинутих  форм  життя  в  Сонячній  системі  ніде,  крім  Землі,  немає.  Щодо  можливості  існування  життя,  подібного  до  земного,  в  тому  числі  існування  розумних  істот,  за  межами  Сонячної  системи,  то  теоретичні  міркування,  на  підставі  всіх  даних  сучасної  науки  приводять  до  висновку,  що  це  цілком  можливо.

      Серед  150  млрд.  зірок  нашої  Галактики,  які  перебувають  на  різних  етапах  існування,  найдуться  й  такі,  у  яких  будуть  планети,  де  є  умови,  необхідні  для  виникнення  життя.

      Окремі  зірки  і  планети  утворювалися  в  різний  час.  Отже  в  різний  час  може  виникати  життя  на  різних  планетах.  Проте  астрономи  вважають,  що  порівняно  з  кількістю  зірок,  як  в  нашій  Галактиці,  так  і  за  її  межами,  умови  для  виникнення  і  розвитку  життя  настають  дуже  рідко.  Тому  й  планет,  де  є  розумні  істоти,  багато  бути  не  може.  Але  існування  таких  планет,  за  межами  Сонячної  системи  можливе.

ІV.  Підсумок  уроку:

Викладач:  Чи  зможете  ви  зараз  сказати,  яка  з  теорій  найбільше  сприйнялася  вами  і  чому?  Перед  вами  таблиця,  давайте  разом  визначимо,  яка  з  теорій  сьогодні  набула  найбільше  прихильників  і  є  переможницею.  Для  цього  ви  повинні  повідомити,  якій  з  них  ви  віддаєте  свій  голос  (на  дошці  таблиця

Теорія

Бали

1

Релігійна  догма

 

2

Гіпотеза  абіогенезу

 

3

Біохімічна  гіпотеза

 

4

Гіпотеза  панспермії

 

5

Гіпотеза  спонтанного  зародження  життя

 

  Після  завершення  голосування  підраховуються  голоси  лічильною      комісією.  Визначається  теорія  -переможниця.  Проти  неї прикріплюється  знак  «Медаль  Опаріна» -

 

 

      Я  дуже  вдячна  всім,  хто  брав  участь  у  нашому  диспуті.  Ваші  виступи  будуть  належно  оцінені.  (оцінювання).

V. Домашнє  завдання:  вивчити  §88.  опрацювати  запитання на   ст.  422.

 



Создан 10 янв 2013



 
Що є благо? Знання. Що є зло? Незнання. Хто розумний, той, виходячи з обставин, одне заперечить, а інше обере. (Сенека)